У нашiм полi... ромашки цвiт

Зтишив ходу доладній вечір,
Зпустивши полосу зірок.
Повітря вип'ю я ковток...
Тримаючи тебе за плечі.
Тримаючи тебе за плечі...
Зроблю лиш крок. І знову крок.

Так...і милуючись тобою...
Не звідаю як запече...
У грудях. Тихою журбою...
Немов прорізане,-мечем.
Немов прорізане мечем...
І кров тече. Знову тече...

Тою рікою.

Тою рікою попливе...
В моїх руках червоне плаття.
Не звідане,зовсім нове...
Гаряче. У жару-багаття.
Мигне,зворушить,кине в піт...
Турботливо загляне,здушить.

І знову лічить,знову,-душу...
В перипетії довгих літ.
І цілий переверне світ...
І сльози зсушить.
Крушитиме,вестиме в глиб...
Своєї долі. І знову в полі...

У нашім полі...ромашки цвіт.
І хмарок небо. Давай в політ.
Розкинем руки полетим з тобою...
Я пригорну знову тебе з журбою.
З тобою пожюрюсь і сам віднині...
І цілуватиму вуста в полині.

Гірко-солодкі,дорогі твої цілунки.
Пакунки щедрі...дар небес ці клунки.
Я заворожено кружити буду...
З тобою тільки! І не без...повсюди.
Цілунки щедрі і палкі в полині...
Я пам'ятатиму завжди,їх нині.
  (Понкратова.О.В.)