Осінь – скрізь... На небі... На землі...
Осінь забирає. І дарує.
То – повільна, ніжна, то – гарує.
Ось – в її обіймах – день зімлів.
Золота... Всі кажуть: «Золота».
А вона і слів таких не знає –
в жовте і червоне щиро грає,
щастям днів до серця пригорта.
Осінь – скрізь... У серці... У гаю...
Справжня, наче мрія чоловіча.
...Осінь скрізь – немов твоє обличчя –
бачу... Відчуваю... Впізнаю...
Осiнь - скрiзь... На небi... На землi...
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118092405910
Свидетельство о публикации №118092405910
Рецензии