Благословляється на світ,
Вітрець блукає манівцями,
І глупа ніч бреде на звіт
Перед щоденними співцями.
Природа сутність двох облич –
Одне лиш стогне не при тямі,
А інше – збуди кине клич
І задзвенить в ранковій брамі.
А серпень нам не дав знаття –
Як відкоша загилить в осінь.
То може буде вороття? –
Розхристана березова ще босінь.
Галасвіта гасає бігле листя.
А вкрасти з неба зірку - аж ніяк!
Хмарки до цюцю-баби розбрелися,
Пустився берега розжарений маяк.
Ранкова брама осенi
© Copyright: Виталий Кирпатовский, 2018
Свидетельство о публикации №118092308768
Свидетельство о публикации №118092308768
Рецензии