Осінь фарби на душу наносить.
Дощ періщить по вікнах холодний,
Рве горіхи, скидає додолу,
Вітер виє, як вовк той голодний,
Відлітають лелеки додому.
Заховалося сонце за сірі тумани,
Осінь листям дороги встеляє,
На душі моїй незліченні бархани,
Якась туга на серце лягає.
Навіть в стіни моєї оселі,
Вечір тугу осінню заносить,
І малює графіті на стелі,
Сумні фарби на душу наносить.
В кого буду розради шукати,
Мої діти далеко від мене,
Лиш мушу надію плекати,
Гріти серце своє оловяне.
За вікном буде нова картина,
Вальсом вітер із снігом кружляє,
Як долі моєї провина,
Листопад на поріг вже ступає.
Мої жалі заберуть хай лелеки,
Дні весняні прийдуть кольрові,
Лиш би діти в країні далекій,
Були завжди щасливі й здорові.
Автор: Н.П.Рубан.
Лягла осень на душу
© Copyright: Надежда Рубан, 2018
Свидетельство о публикации №118092307148
Свидетельство о публикации №118092307148
Рецензии