Сад мий но ж каша з маслОМ

А 7ян ны вжываю ж

Сонцэ яблокамі швыряеца!
А мы – відім лі это?
Да мы даж не замечаім,
Шо пуд носом во зарэ!

О, Сад наш прекрасныj!
О, Мір моj Огненныj!
Разве в Чаше собрал Я
Хоть шося достоевскэ.

От сыдю ж з вамы зарыкы.
А шо такэ, ну, ЗАРЭ?
Дак заря, вы скажытэ.
Ілі j как там – зараза щ.

Да. Зарэ это За Рэ.
Зарэво Настоящаго. 
Дак Я с чаго взявся-та?
Ага, ну-да, з Насці но.

І вот так всікда ужо:
Оно ты пудняфся,
Як Як тэбэ j бодае вжэсць:
Да переделвам шас Васечку!

І трупы в нас 2j пхаты:
На жрі во ящіріцу!
Ну, бо яjца j всмятку
Ета ж ежка ву Жабок.

От я j хватаюся за Руку:
Оj, Король моj! Спасаj Мяв!
Бо Кіт і Тігр 1аково ш
Замечають Іакова.

Іду я сёня ранком.
Нічога j не бачу бы-к.
А кішычка ласкова:
А дэ Зіна шэ Ваша? Ну, трава всё хавае.
J крота, j ёго вражынку.

От я еj і сказав: душа!
Ты тут мне не надто фш
Птічак пудстіріГАJ онь!
Глазамы сказав оно. А вона тут і в ямку.

Так шо і вам я во
Шось да росКазаВВ ж ексь?
А вы чого в яворі
Кобзара і ны вЯвытэ?