Перепрошую за вимушений поріг, усім би бісам по ріг: ні дня, ні каїнам, ні юдам, не рідня
приляжу, горілиць...
зірки — за перехожих!
й за світлим ликом Божих...
ті ж, інші, — в масках з лиць?
натішусь, ніч-з-пліч вмить...
що, начебто тьма — вічна??
й приватність не публічна,
але собі — бринить!!
й схоплюся, й не стоять...
бо день вже, — й теж невпинний!!!
й не вирісши з дитини...
дорослим* — зможу стать???
*)не з кінця було почати, що "дорослий" пусте слово без конкретності: ДО ЧОГО САМЕ — ДОРОСЛИЙ...
Приляжу, горiлиць...
© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2018
Свидетельство о публикации №118092103836
Свидетельство о публикации №118092103836
Рецензии