Бiль в тих очах, i безмежна скорбота!

Чому Мати… Пречиста,    
В іконах…,  ридає?
Чому посивіла  коса …?
Тече по щоці, безперервно,
Пекуча, від горя, сльоза…

Краплини солоні…
Стікають  в струмочки…,
В тій жалобі  -  створилась ріка!
Бо навпіл розірване серце…,
А з ним… - Україна Свята!

Біль в тих очах…, і безмежна  скорбота!
Як же так…, Україно, моя???
Там «діти» твої…, 
Продають за «долари» -
Віру батьків…, ще й Христа!

Розбрат крокує...! То може вже годі?
Боже Святий!!! Захисти…!
Бо під гаслом  -  «спасіння країни»,
Хочуть  безбожні «сліпці»,
Душу та єдність цілого народу
Роздерти…, в маленькі шматки…

Радіють «друзяки»…, й холопи без роду,
Нарешті здійсниться… -  їх давня мета:
«Захлинеться Русь у кривавім розбої!
І щоб ЗЛО оселилось…  - 
На схилах Дніпра…».

Чому Мати… Пречиста,
В іконах…,  ридає?
Чому посивіла  коса …?
Тече по щоці, безперервно,
Пекуча, від горя, сльоза…

Бо є Віра одна…,
І одне, перед Спасом, Хрещення,
Заповіт на майбутні віки!
В тім православ’ї єдинім…, як кремінь,   
Стояла, завжди, наша Русь - Україна!
За те і моліться…, всі люди й старці…, 
Хто, в благочесті своїй, в чистоті…,
За наш Рід, за спасіння його…,
По Слову від Бога, 
Життя покладе  -  на Хресті!               
               

18 вересня, 2018 рік