Шумлять дощі,
Мов срібні скрипалі,
І мокре листя жалісно тріпоче.
Шипшина хилить віти до землі,
Немовби скрипалям вклонитись хоче.
Злітає день -
Від ворона крило,
І супить вечір посивілі брови,
Зганяє вітер хмари, наче зло,
Кидає чорне клоччя на діброву;
Віконницею стукає всю ніч,
Десь так приблуда проситься до хати -
Впустили б добрі люди хоч під піч,
Щоб якось до світанку дочекати.
Але ніхто ніде не відкрива,
Ніч горобина темна та ляклива.
А дощ все кида краплі, мов слова
Якогось завіршованого дива.
Вiд ворона крило
© Copyright: Валентина Козаченко, 2018
Свидетельство о публикации №118091808938
Свидетельство о публикации №118091808938
Рецензии
Валічко, дуже гарно про сумне пишеш, щемно.
Так майстерно і реалістично, що аж яскрава жива картинка постає перед очима.
З теплом і захопленням,
Тайный Альков 27.11.2018 23:19 • Заявить о нарушении
Так майстерно і реалістично, що аж яскрава жива картинка постає перед очима.
З теплом і захопленням,
Тайный Альков 27.11.2018 23:19 • Заявить о нарушении
Ой, Таня, як ти мене погладила, як кицю, що зховалась від дощу)). Муррррррр-мяу))).
Дякую.
Валентина Козаченко 27.11.2018 23:29 Заявить о нарушении
Дякую.
Валентина Козаченко 27.11.2018 23:29 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.