Вчителю

Хорошу   життєву  основу
Та  душу  до  самих  глибин,
Агрономійска  поставила  школа
Й  Софія  Іванівна  в  ній.
Побужжя, село  Костянтинівка,
Буг  міццю  вирує  між  скель,
Ділянки, садочки, малинники,
Край  пагорбів, вітрів  пісень.
На  землях,  де  дід  жив  і  прадід,
Де  плем'я  козацьке  зростало,
У звичному, давнім  укладі
Населення тут  проживало.
Прийшли  і  в  цей  край  лихоліття,
Вогонь революцій, війна.
Тоді  і  з'явилась  на  світі
Її  легкокрила  душа.
В  козацькій  великій  родині,
Все порівну було завжди.
Енергією, духом  єдині, 
Прожили лихії  часи.
Пройшли  через  голод  і  холод,
Фашистів  зустріли  орду,
Жорстокість  та  труднощі  долі
Їй  в  серці  несли  доброту.
Сила  велика   від  Бога,
Їй  шлях  написала,  стезю,
Їй  долю  дала  педагога,
Увінчану  славою  всю.
Навчалася, книги  читала,
Наук  осягала  багато.
Іспити, тести  здавала,
Диплом  педагога  - як  свято.
І  ось, уже, новий  учитель
З'явивсь  на  шкільному  подвір'ї,
Душ  наших,  бажань  повелитель,
Нам  приклад  до  нинішніх  днів.
Учитель, посланник  від  Бога,
Змогла  запалить  колектив.
Розширилась  ціла  єпоха,
Від  звучних  її  перспектив.
Зі  школою  життя  пов'язала,
Отримавши  дар  цей  від  Бога,
Багато  питань  розв'язала,
Їй  світлою  була  дорога.
Софії  Іванівни  сила
В  великій  пошані  була,
Держава  її  оцінила,
Високе  звання   надала.
Медаллю  прикрашені  груди,
Заслужений  вчитель  та  інше,
Нащадкам  і  нам  для  науки,
Зразок  життєлюба  найліпший.
Вже  нові  часи,  ще  крутіші,
Хоч  пенсія, почесті, все  ж
Зі  школою  контакт  найтісніший,
Розбурхує  селище  все.
Ми  виросли  всі  та  змужніли,
Вже  підсумків  віха  прийшла.
Ми  всі  в  її  пам'яті  діти,
Вона  ж - наша  мама  добра.
Здоров'я  Вам,  милая  мамо,
З  енергією, радісним  світлом,
Агрономійскою  славою
Здивують  іще  Ваші  діти!