Колодязь на подвір"ї з джерельною водою,
добробут в теплій хаті і мама йде ходою...
так легко та повільно, панує мирна тиша,
садиба біля хати, повітря знову свіже.
Ним дихаєш...повільно ростуть на спині крила,
І бутім-то лелека я в небо полетіла.
Життя як тая казка,знов випрямляю крила,
моєї мами ласка...все так, як я хотіла...
Вже гради не стріляють і люди всі живії.
Та враз скінчилась казка,злий вітер з гір повіяв.
Руйнують мирні хати та ворожнечу сіють,
Йде знову брат на брата,вітри у полі виють.
У чому ж винуваті? Ми так життя любили.
То ж де поділась хата? Знов свіжая могила...
Сон
© Copyright: Огонёк Донбасса, 2018
Свидетельство о публикации №118091702213
Свидетельство о публикации №118091702213
Рецензии
Виноваты в том, что бешеным псам захотелось крови.
Александр Анатольевич Лозовой 03.09.2019 23:24 • Заявить о нарушении
Александр Анатольевич Лозовой 03.09.2019 23:24 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.