Те жіноче щастя довгожданне,-
примха долі зла...
з осінню спокута окаянна
в серце увійшла.
І відтоді ні зими, ні літа,-
мряка й холодИ...
я простоволоса, легко вдіта,
в жовтні назавжди...
Прощення блаженного не буде,-
по провині й суд...
наші пристрасті - сумна облуда,
жертву візьме блуд...
жити неприкаянній непросто,
шлях - глуха пітьма...
так, неначе перейти по мОсту,
що знесла сама.
Блуд
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118091700115
Свидетельство о публикации №118091700115
Рецензии