НАТЩЕСЕРЦЕ
О, зрозумій!
Приймаю натщесерце
свій необачний біль.
Де код душі?
Де серед тиші
надважливий дотик,
що робить надлюдьми нас?
Де струна?
І ця війна
розбещує німі холодні душі,
стирає ідеали.
Гине вщент
ландшафт подій.
Так, у руках нотатки -
та біль в очах.
Прозорий стукіт сліз.
Чи поруч ти?
Чи вислизнув із тіні?
Ти - моя слабкість (серед певних сил).
Ти -моя вічність.
Ти - нове сумління.
© Maryna Tchianova
Натщесерце
© Copyright: Марина Чиянова, 2018
Свидетельство о публикации №118091604121
Свидетельство о публикации №118091604121
Рецензии