Навіщо кожен із поетів
Звичай осінньої пори
Йде в осінь - наче у безсмертя? -
Так входять зледарі,коли
Провіщують печаль і смуток,
Або війни лиху сурму.
А все ж на світі має бути
і Осінь - а хто й зна чому?
Чому ми не цінуєм шлюбу
Із сонцем щирим і сумним?
Бо нас чатує осінь-згуба,
Яка вже крадеться за ним.
Щоб відзеркалити останнє
Кохання, радість - далі зась...
І осінь входить в наше давнє
Єство прадавнє й серця в'язь.
І вже нема ні порятунку,
Ані до щастя вороття...
Як воїни, дерева струнко
Ідуть з життя...
Осiнь у новому вимiрi
© Copyright: Лика Поо, 2018
Свидетельство о публикации №118091308588
Свидетельство о публикации №118091308588
Рецензии
