В полонi спекоти
В полоні спекоти трималося літо.
З дощем всі стосунки неначе розбиті.
Чомусь все обходив він наш регіон:
Чи в транс упадав, а можливо у сон?
Нарешті дійшла і до вересня черга.
Природа в чеканні стомилась, завмерла.
Всміхнулись якОсь і хмари на небі,
І шлях для дощу вказали, як треба.
Все вміння покаже найшвидше наразі:
І злива затопить усі перелази.
Працюючи плідно ось так, досхочу
Дорвався, все ллє, зупинись, я кричу!
Та тільки листочки в такій насолоді,
Кисневий запас щедро дарять природі.
Пан Вересень зрушив питання нагальне:
І Всесвіт прислав таки дощ довгожданий!
12.09.2018
© Copyright: Виктория 75, 2018
Свидетельство о публикации №118091207915
Свидетельство о публикации №118091207915
Рецензии
