Вітри співали, листя шепотіло,
Злітаючи і падаючи вниз,
І ми в ту осінь вже удвох летіли,
То був життєвий віковий каприз.
Туманом укривався мокрий ранок,
І паморозь висіла між кущів,
Серед дерев стояв самотній ґанок,
Він в зиму йти напевно не хотів.
Притиснувшись ми йшли за листопадом,
Не холодно удвох було іти,
А осінь все давала нам поради,
Пожовклі відправляючи листи.
Листопад
© Copyright: Светлана Камышная, 2018
Свидетельство о публикации №118091207551
Свидетельство о публикации №118091207551
Рецензии
