Немов крижинки, десь на дні,
Лежить грошей так дуже повно,
Хтось кидав їх сидя в човні,
Хтось був потоплен з скарбом повним.
Ось таємниця тих морей,
Ось доля скарбів і металу.
Хтось в пошуки пішов мерщій,
Загинув також як вони, бо не віддало.
Бо не віддало дно своє,
Воно залишиться навічно,
І шлях до них усе псує,
Штормить так гучно, дуже зично.
Немов крижинки, десь на дн
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118091205421
Свидетельство о публикации №118091205421
Рецензии