Еп1лог

Над  річкою, на самоті,
Зростає величезний  дуб,
Роки  йго  вже  чималі,
За  триста  має  мабуть  тут.
Згадати  міг би  без  зусиль,
Пам'ять  глибока  та  міцна,
Як  вітри  рвались  звідусіль,
Річка  глибокою  була.
Агрономія  тут  родилась,
Як  розвивалася  і  росла,
Як  біди  чорні  навалилися,
Як  вона  знову  ожила.
Як  почалась  перебудова,
Як  розвалилася  держава,
Криза  глибока  промислова,
Війни  роздмухалась  заграва.
І  свавілля  й  беззаконня  ширь,
Коли  в  колгоспах  анемія,
Взяв  в  руки  управління  Чмирь,
Щоб  вижила  Агрономія.
Ціни  лихії  піднеслись,
На   добрива  і  ПММ
А  сільхозтехніки  торкнись,
Так  тут  ціна  з'їда  живцем.
Енергія, тепло  та  газ
Тягнули  донизу  постійно,
І  в  цей  нестерпно-тяжкий  час
Вийшли  з  провалу  самостійно.
Тепер  ідуть  все  тим  же  курсом,
Дороги  в  планах, стадіон,
Церкву  поставили  і  купол
Благість  розносить  над  селом.
Могутній  дуб  стоїть, як  скеля,
Бажає  щастя  і  добра,
Агрономія щоб сіяла,
В  добрі  і  злагоді  жила.
Щоб  діти  нові  появлялись,
Щоб  скоро  скінчилась  війна,
Агрономія  щоб  сміялася,
Богом  улюблена  дочка.
Щаслива,  гарна,  молода,
Шматочок  раю  для  людей,
У всій  красі  своїй  стрічала
Столітній  круглий  ювілей!


Рецензии