Моя кришталева надія, зламаю її сама,
Бо не була криклива, тільки сива, сумна.
Віддавай, не проси нічого. Сьогодні не час і не місце.
Моя кришталева надіє, вмирай. Очі покрию ситцем.
Ламай мармурові стіни. Стирай ненароджену казку.
Уламки даруй, хай світять. Світять, хоча не гріють.
Грітиме твоє серце. Пульсуюче, брудно-червоне.
Рани, як схочуть, хай ниють.
Ти ж гори, моє солом’яне поле.
16.08.2016
Кришталева
© Copyright: Варвара Ларина, 2018
Свидетельство о публикации №118091107905
Свидетельство о публикации №118091107905
Рецензии