До Кобзаря

Из серии: "Л и х и е  в р е м е н а"

Селяни бідні на селі –
Чорніше чорної землі:
Гіркою долею знівечені,
Нещадно владою пригнічені,
Немов з удавкою на шиї –
Не мертвії і не живії,

І ходять мовчки, мовби чорні тіні,
Од голоду і холоду аж сині.
У полі вимерзло, усе посохло,
А живність, що не з;їли, то вся здохла,
Або покрали все сусіди –
Так є і правди ніде діти...

А злидні заливають самогоном
І потім як воли ревуть зі стогном:
Пропивши все добро сидять в пітьмі
З голодними і пухлими дітьми.

Хворіють люди, мруть як мухи,
Свічки, лампади – всі потухли,
З осердя криють Бога-матір
І в пекло лізуть, як у ятір.

Раніш у нас були свої пани,
Що заграбастали ліси, лани,
А зараз іноземці нам ворожі
В комори лізуть, щоб зробить порожні:

Їм тягнуть з дому хліб та сало,
А їм, грабіжниками, все мало:
Віддай їм шахти і заводи,
І землю, і Дніпрові води!

А хто при владі - крадуть:
Себе панами бачуть, мабуть,
А будуть голі, як ті соколи –
Дарма зубами з люті цокали.






 








Акули обжеруть їх до кісток
І з них усіх посипеться пісок –
Вони враз втратять все своє, що мали
І все чуже, що у народа вкрали!

Пустили Україну з молотка –
Розпродують із “шопа”, і з лотка:
І вроздріб продають, і всю за раз –
Задарма віддають, за нафту-газ!

      ----------------

Встань, Кобзаре, з домовини,
Всім катам згадай провини,
Вдар по ним мечем вірша,
Щоб всіх кара вмить дійшла!

Кобзаре!
Поведи козаків славних за собою в бій:
Ненька-Україна жде од нас рішучих дій –
Всіх катів та ворогів ти посади на кіл
І хай щастя буде в Україні і довкіл!


15 березня 2000 г.
Горлицьке, Запоріжжя