Уміючий ходити, не залишає слідів. Лао Цзи
Мов зламані квіти на своєму шляху
Лишаємо ми сліди на піску...
Як часто буває, ніхто не гадає,
Що Доля на вибір людей спонукає.
Здавалось, так легко - просто ступити!
...ніщо не змінити, і час не спинити.
Обранець свій Шлях завжди сам обирає,
Провину крім себе ніде не шукає.
Мандрує здавна пустелею сам,
Минуле спалив і пустив все на злам.
Він дещо пізнав, помилок не забув,
Та в чому сенс Істини, ще не збагнув.
Знайомий з Життям, зустрічав пані Смерть,
До неї торкався рукою ледь-ледь...
Спокійний, незламний, і мудрість в очах,
Пристрасті марно шукати в грудях.
Де зла і добра вже поняття немає,
Велика Межа на нього чекає.
Стає непомітним і легко крокує,
На жаль, його ради навряд хто почує.
Далеко зайшов... Налетіли вітри,
Зрівняли пісок і стерли следи.
Шлях Дао лежить перед кожним із нас...
В альбом С. Салецкой
© Copyright: Дмитрий Русланов, 2018
Свидетельство о публикации №118091102290
Свидетельство о публикации №118091102290
Рецензии