з неба падають яблука

з неба падають яблука
стиглі та золоті
моя дівчинко, як ти там
як я тебе хотів
як я марив і маявся
мало не зомлівав
як давно ми кохалися
як я тебе кохав
з неба падають яблука
спасу на них нема
моя мила, ну як ти там
вільна чи не сама
моє серце вистукує
ледве не в кожен біт –
не була би ти сукою,
я б не шукав кобіт
не було б тобі вірити
бабським дурним пліткам
а тепер, наче звіри, ми
всілися по кутках
і питаємо «як ти там»
мов би ножем в живіт
з неба падають яблука
стиглі та неживі


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →