На трибунах стає все тихіше,
тане час невиразних чудес,
лине вгору затасканий Миша,
шик спадає з московських небес…
Свій оскал показав він в останнє,
підлий лик повернув до людей
і таке виникає бажання –
вирвать серце з лукавих грудей!
Православ’я гуде,
що кінець комунізму гряде.
Закінчився спектакль,
панахиду заводить скрипаль.
Закінчився спектакль,
та чомусь комуністів не жаль…
Похоронимо монстра навіки,
навіть з пам’яті згадки зітрем,
щоб текли ним повернуті ріки
у природою даний едем.
Відспіваєм вождя всіх народів,
найлютішого ката з катів.
Не забудем ціни їх свободі,
а братерству їх і поготів!
Незабаром фінал,
одного лиш чекає загал –
Час прощання гряде,
поминальний обід буде де?!
Час прощання іде,
хай цей жах в небуття відійде!
09.09.2018
Передупокiйна комунiзму
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118090907913
Свидетельство о публикации №118090907913
Рецензии