Весеннее. Иван Коваленко

Весняне

Вербіє озеро, і березіє гай,
А зелень світла, радісна і чиста.
На західний далекий небокрай
Разок хмарин хтось кинув, як намисто.

Весніє небо, і травніє луг,
Кульбабіють горбочки і узгір’я,
Втікає поле ген за виднокруг,
Бере з собою тихе надвечір’я.

Приходить вечір нишком, крадькома,
Пташок і бджіл полохати не хоче,
І яром знехотя повзе легка пітьма,
І тихо жебонить малий струмочок.
--------------------------------
«Весеннее» И.Е.Коваленко

Вербеет озеро, и роща березит,
А зелень радостна, светла, чиста и ярка.
Закатным блеском горизонт горит,
Как будто бросили туда монисто жарко.

Веснеет небо, и травнеет луг,
И одуванчики цветут по всем пригоркам,
А поле морем ширится вокруг
И смотрит издали на предвечерье зорко.

Приходит вечер как исподтишка,
Он птиц и пчёл вспугнуть никак не хочет,
И тьма ползёт из яра, так легка,
Под плеск ручья, под наступленье ночи.

(9.09.2018)