Вже після того як поїхав ти,
Я пригадала все, пробач і повернись,
Це ти мені дарив ось ці квітки,
Ця біль, ця біль у часі розчинись.
Скажу слова яких я не казала,
Теплих, добрих, щирих; лиш тобі
Віддам усе, що довго у душі ховала,
Ти тільки як тоді лише мене люби.
Почуй, пробач і повернись до дому,
Дозволь я все зміню, щоб було кращім,
Я навіть краплі не віддам любові іншому, чужому,
І я не буду вже чекати сидячи ледащо.
Ти повернись, кохання дай ще раз,
Мені тебе побачити, обняти, цілувати,
Але війна його забрала, не поверне час,
І те, що вічність поховала - не бажає вже віддати.
Вже п сля того як по хав ти
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118090705221
Свидетельство о публикации №118090705221
Рецензии