Сліди ще й досі зберігає мох,
Ми йшли цим шляхом, йшли у гору вдвох,
Щоби злетіти у прозору цю блакить,
Крок, іще крок і я злетіла вмить.
А ти стояв, дивився і благав,
До мене руки в гору простягав,
Я кликала тебе: лети зі мною!;
Но ти лякався навіть крок зробить ногою.
Злякався, потемніло у очах,
Перед собою бачив лише лютий жах,
А я все кличу, кличу: любий, йди зі мною!;
Ти так злякався, що залишив мене у блакиті з самотою.
Сл ди ще й дос збер га мох
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118090704638
Свидетельство о публикации №118090704638
Рецензии