Наш час пресується у роки,
І вже похилі чути кроки,
І вже в нас сива голова,
І вже не ті, не ті слова.
Шляхи вже дивляться жорстоко,
Нам не піти кудись далеко,
Коротке літо догоріло,
Морозом серденько зміцнило.
Наш час пресується у роки,
Ми не почули любові кроки,
Не дарували тепло рук,
Я лиш знайома, ти - мій друг.
Наш час пресу ться у роки
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118090704102
Свидетельство о публикации №118090704102
Рецензии