Вiтре, не шуми над головою

Вітре,не шуми над головою...
Не лети благаю,не лети.
Як же мені радісно з тобою.
І болюче...як далеко ти.

Коли ти далеко та в думках я...
Я із вітром полечу в ту даль.
Та й минеться...якщо ти відверто...
В мому серці вивітриш печаль.

Вітре не шуми над головою...
Мої руки,-крила не ламай.
Як же мені радісно з тобою...
Боляче без тебе,тільки знай.

Хвилею,кохання моє зрине...
Як жадать тебе понад усе?
Коли думка не про мене лине...
Мені думку,ворон принесе.

І закряче,закричить прокляттям.
Біль розсуне,променем спече.
І згорить кохання,мов багаття...
Мою душу вітер рознесе.

Рознесе по полю,горе знати...
Мої руки,-крила не ламай.
Як же я жадала віддавати...
Говорила лагідно тримай.

Вітре не шуми над головою.
На душі знов спека не стоїть.
Як же мені радісно з тобою.
Як же мені боляче в ту мить...

В мить коли я знову зрозуміла...
Що тобі відверто не болить.
Як же я посміла? Як посміла?
Так кохати вірно,так любить?
 (Понкратова.О.В.)