Нам прощати - треба це уміти,
Бо не прощенними ми лягаєм спати,
Щоб без образ, без прикрості тут далі жити,
А ми можемо поснути і не встати.
Чи прокинемось у ранці - хто це зна?
І відчинить нам блакить великі брами,
Помиріться як найшвидше з усіма,
Щоби янголи у друзях були з нами.
Нам прощати - треба це уміти,
Все найкращєє добро усім творити,
Дарувати завжди щирість і тепло,
Щоби небо нас до себе з радістю взяло.
Нам прощати - треба це ум ти
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118090605089
Свидетельство о публикации №118090605089
Рецензии