Ми слухали цей вітер, що ридає,
Він нам розповідає, що ось там,
Хтось міцно, щиро, від души кохає,
Хтось вірить в щирість почуття, віршам.
Ми слухали цей вітер, що ридає.
Ми бачимо уламки від життя,
Хтось мав надію, що нове добро спіткає,
Але життя це є лише, лише миття.
Ми слухали цей вітер, що ридає,
Чому він голосить, кого ховає знов?
Він де бажає там завжди витає,
Він не зігріє, він холоне кров.
Ми слухали цей вітер, що ридає,
Колись він розповість комусь о нас,
Що він за наше це життя бо відчуває,
Які вже таємниці він про нас віддасть.
Ми слухаємо вітер, що ридає,
Про нашу долю хай він не ридає а співає!
Ми слухали цей в тер, що рида
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118090604955
Свидетельство о публикации №118090604955
Рецензии