(Із циклу „Лазурний берег“)
Іду по берегу, назустріч гола мавпа,
із одягу – лиш чубчик поміж ніг.
І не якась там невимовна мавка,
звичайний знахабнілий носоріг.
А далі голий труп лежить на сонці,
обвуглилася шкіра, аж димить.
Зробив можливо цю роботу стронцій?
Та ні, нудист посеред пляжу спить.
Тепер мене все сумніви терзають,
істоти ті на пляжі – хто вони?
Бо мавпи, як відомо, розум мають.
Чи то нешлюбні діти сатани?!.
05.09.2018
Дiти сатани
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118090505461
Свидетельство о публикации №118090505461
Рецензии
