(Із циклу „Лазурний берег“)
Осінній, ніби влітку теплий, вечір,
співає пісню лагідно прибій…
Із рушником, накинутим на плечі,
іду я берегом у царство власних мрій.
З-за хмари усмішкою сонце визирає,
бентежить душу, манить у блакить.
Ласкаве море шумом хвиль вітає
і злизує сліди у кожну мить.
Повітря мов кришталь дзвінкий – прозоре,
а вітерець обвіює чоло.
Щоденно миє берег Чорне море
вже сотні літ, віками так було…
І кожна хвиля, що спада під ноги,
несе заряд натхнення й відкриття.
Подальший шлях мій весь у волі Бога,
як віра у щасливе майбуття!
05.09.2018
Вечiрнiй берег
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118090502195
Свидетельство о публикации №118090502195
Рецензии