Дикувата

Кожен мій подих,кожен мій рух
У цьому всесвіті,знаю, уперше.
Рухаюсь сходами, в борг не беру,
Та лише й досі,чомусь, дуже вперта.

Як неприборканий кінь-жеребець.
Ні, як червона бриклива кобила.
Вогненна грива, у серці – рубець,
Завжди стриножена – щоб не блудила.

Щоб не згадала, що батько – Пегас…
В стайні є місце – та я ж дикувата!
Волі вдихнувши єдиний лиш раз,
Знаю, напевно, як шлях обирати!

Виростуть крила і перший політ
Буде неспинним до Світла і Неба!
Мрії-вітрила – душі заповіт…
Та мені більше нічого й не треба!!!

1.09.2018


Рецензии
Мені це нагадує Україну. Дякую!
З повагою й теплом душі, В.

Виктория Волина   25.06.2020 16:54     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.