Останнi сили... Пер. С. Груздевой

А чи коли втрачає жінка
Останні сили?
У серці гострії крижинки
Кохання вбили!
І ніби чорная вдовиця,
Іде самотньо…
І розпач хочеться вдавити…
Та це сьогодні.

А завтра знову ясне сонце
Та руки-крила!
Вуста медові і «червонці»
На щічках милих!
І має силу,  вічну мудрість,
Що йдуть від Бога!
І є кохання в ній, і буде
Пряма дорога!

Незламна жінка, стан берізки,
Краси - без ліку!
Як не вклонитися їй низько?
І чоловіком
Вона огорнена, немов би
Чарівна квітка.
Усім навколо до вподоби
І взимку, й влітку!

А навесні така бажана
І справжнє диво!
І їй дарунком – щира шана!
А світ – щасливий,
Що є вона – і жінка, й мама,
І дотик серця.
Душею клич її, вустами -
Завжди озветься!



Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2018/09/23/7137

Не отнимают и слезинки
У женщин – силы…
Хоть в сердце впившиеся льдинки
Любовь убили!
Она бредёт  вдовою чёрной:
Так одиноко…
Идёт, отчаянью покорна…
Но всё – до срока.

А завтра снова неба глянец,
И руки – крылья!
Уста медовы,  и румянец
На щёчках милых.
Ей вновь дарованная мудрость
Дана от Бога.
В любви сияет златокудрость,
Пряма дорога.

Не сломлен гибкий  стан берёзки,
Краса  –  не мнима!
К такой – с поклоном самым низким!
И вновь любима!
А как хранима добрым мужем
Она за это...
Хоть всем мила, но он ей нужен
Зимой и летом!

Весной особенно желанна,
Сама как чудо.
Идёт с достоинством, как панна,
Светя повсюду..
Она и женственна, и мама,
И отклик сердца.
Душе приятна  и очами –
Не наглядеться!..