Я у мріях щоразу в любов без страждань вирушаю,
але все не вдається пройти без страждання цю путь.
Хто насправді страждав, той нікому страждань не бажає.
Про любов – нагадай, а страждання – не хочу, забудь.
Я прийшов випадково туди, де зустрілися вперше.
Вікна, стіл – як колись. Тільки хтось переставив стільці.
Тільки скроні прикрашені срібними фарбами звершень.
І твоєї руки у моїй не зігрію руці.
Я забуду на мить, що насправді ти – вічно далеко.
Опущусь на стілець, хай скрипить, як колись, знов і знов...
Наче все – як колись. І любов пригадати так легко.
Подивлюсь у вікно раптом – йде без страждання любов...
Я у мрiях щоразу в любов без страждань вирушаю
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118090100774
Свидетельство о публикации №118090100774
Рецензии