Я не знаю, чому озирались, дивились на мене,
а на тебе в той вечір уваги ніхто не звертав...
Саме поруч з тобою обличчя світилось натхненням,
і мені усміхатись лишалось. І я не ховав
ні щасливої усмішки, ані щасливого світла
у очах чоловічих – я поглядом викохав світ.
Того вечора я світ цілий міг любов'ю зігріти,
та знесилив піднесення зимнощів злий пустоцвіт.
Я не знаю, чому не посміла за мене радіти.
Може, ти не навчилась радіти життю взагалі...
Я і досі не хочу без усмішки жити на світі.
І не стану вдягати на люди ні сум, ні жалі...
Я не знаю, чому озирались, дивились на мене
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118083100646
Свидетельство о публикации №118083100646
Рецензии