У сні страшном спіткалася мені,
Велика Зрада, що міста руйнує,
І намагалася пропанувать тоді,
Всі владарства, але там зло панує.
Відмовила я, бо моє життя,
Це цінність Божа, дихаю так вільно,
Нащо мені всі царства? кожного миття,
Лише бажаю жити правильно і гідно.
Всміхнулась Зрада: ти ще пошкодуєш!
Переді мною на коліна станеш,
Ти ще благатимеш мене, ти чуєш?
Я так зроблю твоє життя цим "гідним", ще поглянеш!;
Прокинулась, яка страшна розмова,
Ще ніч, на небі зірок рясно,
І добре, що прокинулась, бо ніч весни чудова,
Зроблю молитву Богу і мені не страшно.
Життя пішло так дійсно дуже важке,
У кожнім дні я гідність бережу,
Допомагає ворог більш молитись гарно,
З питанням кожним до Христа біжу.
Із щірісттю вам вдячність вороги,
Що я не лізу у гріха-борги.
У сн страшном сп ткалася мен
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118082905158
Свидетельство о публикации №118082905158
Рецензии