Маленьке сонечко...

Таке маленьке сонечко...
Моєї доньки донечка...
Що стала вже бабусею
Ніяк не звикну я...
У неї очі-гудзички...
Такі маленьки пальчики...
І топають вже ніженьки...
Це внученька моя...

Ще трішки... заговоримо
І віршик перший вчитиме...
Зав'язувати бантики...
Теж спробую я знов...
Вівсянка, манка з вишнею...
Млинці із медом смажені..
Читатиму їй віршики...
Але не про любов...

І перші ляльки, іграшки...
Кататиму на конику...
Качелями гойдатиму...
І пасочки з піска...
Гарненьки куплю платтячка...
Маленькі босоніжечки...
Гулятимемо парками...
Солодка ж ти яка...

А потім... все повториться...
Садочок, школа, підліток...
І знову я чекатиму
З побачень... пізно так...
Збігає літо з осінню...
Моя зима попереду...
А у душі ще юнаЯ...
Не звикну ще ніяк..

Не буду, не звикатиму...
З тобою помолодшаю...
Набігаюсь, напригаюсь...
Знов санки, ковзани...
І світом мандруватиму...
Усе тобі покажу я...
Дорослішають діти лиш...
Молодшаємо ми...

Я буду дивуватися...
Життя я смакуватиму...
Вершини ми підкоримо...
З тобою грандіозно...
Моє маленьке сонечко...
Моєї доньки донечка...
Це діти...перші іграшки...
А внуки... це серйозно .....!