А мох зелений на правічнім пні,
Впадає листя, осінь золота,
Дерева майже голі і сумні,
І павутиння у павітрячку літа.
У ранку холодно, усі лягають спати,
Там дикі гуси зграєй відлітають,
Ми в лісі йдем гриби собі шукати,
А круки знов у місто за собой гукають.
Покриє скоро снігом все навколо,
І до весни прощаємось з казками,
Мені було так гарно тут у літку і чудове,
Я завжди буду знову йти сюди думками.
Щоб ще раз зазирнути в таємницю пнів,
Послухати про що співа болото,
Ні, не збуджу звіряток із чудових снів,
Ой, як злякалась, із під ніг побіг ще хто-то.
А мох зелений на правічнім пні,
Не змінюється і ялинка також,
Хоча усі у лісі обгорнулись в сни,
І це є правда;ні, мені не здалось,
Щось дійсно геть побігло і зника,
Чому не спиш? швиденько у берлогу!
Ха, так ти ще дуже, дуже молода,
Ну добре, не лякай хоча би з ходу.
А мох зелений на прав чн м пн,
© Copyright: Людмила Дубищева, 2018
Свидетельство о публикации №118082703846
Свидетельство о публикации №118082703846
Рецензии