141 сонет Шекспира украинская версия

Ні, мої очи кажуть - ти не гарна,
та сердце все одно до тебе лине.
І заперечувати в цьому марно,
бо ти для нього - ліпша та єдина!

Так, справді, в тебе вади є: твій голос
мій слух не пестить, дотик не хвилює,
і аромати не парять навколо.
Чекати  насолоди пира всує...

Мій розум з почуттями п'ятьма  згоден,
та сердце заперечує завзято,
як раб я чоловічої породи
до тебе прагну повсякчасно, клята!

Мене бентежить пристрасть ця, безкрая,
бо ти мій гріх й сама за це караєшь!


Sonnet 141 by William Shakespeare в оригинале

In faith I do not love thee with mine eyes,
For they in thee a thousand errors note;
But 'tis my heart that loves what they despise,
Who, in despite of view, is pleased to dote.

Nor are mine ears with thy tongue's tune delighted;
Nor tender feeling, to base touches prone,
Nor taste, nor smell, desire to be invited
To any sensual feast with thee alone:

But my five wits nor my five senses can
Dissuade one foolish heart from serving thee,
Who leaves unsway'd the likeness of a man,
Thy proud heart's slave and vassal wretch to be:

Only my plague thus far I count my gain,
That she that makes me sin awards me pain.