Наче пташка,що згубила пташенят,
По охопленим війною бродить краєм,
Обійшла все від кінця і до кінця,
Збила ноги:"Де синочок мій,хто знає?"
Та не значився в убитих її син,
І не значився у безвісті він зниклим
Ковилі сікли по ніженькам босим,
Від вітрів хитало, порохом прониклим.
Де ж голівоньку тобі прийшлось зложить?-
Все шукала, ждала - не діждалася!
Не знайшовся син!Втомилась мати жить,
Для життя сил в неї не зосталося.
"Мамо,мамо!-зойк сягнув до Яворів,
Що ж мене не зустрічаєш, як одвічно?
Не діждавших пом'янемо матерів,
І синів, які за нас, пішли навічно !
25.08.2018р.
Ода матерi солдата
© Copyright: Перевесло, 2018
Свидетельство о публикации №118082400454
Свидетельство о публикации №118082400454
Рецензии