Міфом із прадавнім змістом,
Ніччю, що несе на крилах день,
Перетну враз прірву звісно,
Стану вільним, як ніхто й ніде.
Дзиґою вкручуся в мозок
Тих, хто має розірвати сон.
Рабський сон чекати дозу
Із своїх смартфонів в унісон.
Чує кожен дзвін набатний,
Вірус інший, мов орда, прийшов.
Гей, ковтайте гігабайти,
Люди, тільки не впадайте в шок!
Встаньте, полишайте кому,
Ми не перші на оцій Землі…
Стільки душ поглинув спомин,
Стільки часу на престолі лінь.
Матриця зависла в збоях,
Що не мить, горить один процес.
Досить тлін нести з собою
І, тим більше, ширити все це.
20:42, 23.08.2018 рік.
Зображення: http://horde.me
Брейнстормiнг
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2018
Свидетельство о публикации №118082308094
Свидетельство о публикации №118082308094
Рецензии