Маю честь

Забуті, закинуті місця нашого дитинста,
річки що вбралился у посмішки нашого життя.
Розмоклії лавки під парадними виходами з батьківських теплих кухонь
до чужих обіймспражнього буття.

Я не проміняю, я не загублю,
в холоді трамвая, площі, авеню.
Там мене не видно, але там я весь,
мав би бути бидлом... але маю честь.

Розхристані душі, переповнені погляди
любов’ю а що іще тримати триматиме нас так.
Прожиті, протоптані дороги і поряд з ними
ті хто зустрівся нам і ті хто не зустріне, не зустрінеться ніяк.

Я не проміняю, я не загублю,
в холоді трамвая, площі, авеню.
Там мене не видно, але там я весь,
мав би бути бидлом... але маю честь.


Рецензии