Звенят в ведёрках... с укр

Звенят в ведёрках маленькие льдинки.
Село в сугробах съёжилось от стуж.
А груша старая, как бабушка в косынке,
Снега те приняла за тяжесть спелых груш.

Ей снятся облака и грозы с ливнем.
Вот  чьи -то души в пламени свечи.
И окна дремлют под узором дивным.
Да к югу потянулись рогачи.

То дождь, то снег, в трубе гуляет замять.
Забор упал, да некому чинить.
Живёт в той хате лишь седая память,
Что летом всё под грушею сидит.

Забор и домик, старенькая груша.
Початки чёрные, заросший огород -
Прихода ждут поры давно минувшей,
А по тропинке только снег идет.

             *****



Дзвенять у відрах крижані кружальця.. Лина Костенко



Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй, певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
чиясь душа, прозора при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде...