Iзраiль

Спекотно... декілька затемнень... хитаюсь майже непомітно...
гормони? Тиск? Мо аритмія? Нічого з того? Може все?
Повітря приторно-солодке,неначе печиво бісквітне
або безе...
Така пригнічено-похмура... а Усмішка на півмільйОна...
ніхто, звичайно, не заплатить, бо не Джакондина... авжеж...
спідниця скромна, по коліна, не маючого назви тону,
кофтинка - беж...
Усе те майже неважливо... доїхать - от була проблема...
пилюка, запахи і їжа, літак, автобус, смак води...
пливуть дороги Назарета, Єрусалима, Віфлеєма,
де Син ходив...
Закрию очі й відчуваю Його присутність незбагненну...
запал месії, притч принадність, неперевершені дива...
у вирі натовпу людського, як откровення входят в мене
святі слова...
Стіна ПлачУ... я тихо плАчу... від переповнених емоцій,
ніхто не бачить... кожен має щось особисте на меті...
іти несила, бо видіння спиняє різько на півкроці -
Бог на хресті!?..