8. Одинокая женщина пишет мужчине...

В горле ком от обид, под глазами – морщины...
Бабье лето листом пожелтевшим кружит.
Одинокая женщина пишет мужчине,
Бесприютное сердце бросая на щит.

Скайп-предатель оглох в сетевой паутине,
Серый кот на веранде лениво урчит.
Одинокая женщина пишет мужчине,
Ощущая, что жизнь устремилась в зенит.

Черный кофе остыл. Испарилось унынье.
Душу настежь открыв, подбирая слова,
Одинокая женщина пишет мужчине...
От влюбленности кругом идет голова.

Тайна поздней любви не раскрыта поныне.
Обнаженное сердце пронзает игла.
И напишет в ответ одинокий мужчина:
– Вечность я тебя ждал... Наконец ты пришла!
            
                17 августа 2018г.


ОДИНАЧКА ЛИСТА ЧОЛОВІКОВІ ПИШЕ…

В горлі грудка образ, зморшки стали густіші…
Літо бабине жовтим листочком кружля.
Одиначка листа чоловікові пише,
І на щит непритулене серце жбурля.

Зрадник-скайп мов оглухнув чи з ладу вже вийшов,
На веранді розлігся і муркає кіт
Одиначка листа чоловікові пише
Й відчуває: прямує життя у зеніт.

Та минає гнітючість, розтанувши в тиші.
Душу навстіж відкривши, знайшовши слова,
Одиначка листа чоловікові пише…
Від кохання йде обертом їй голова.

Запізніла любов – таємниця й сьогодні.
Здатне в полум’ї серце згоріти дотла.
І тоді відповість чоловік їй самотній:
– Я шукав тебе вічність… І ось ти прийшла!
______________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна

                29 декабря 2018 года