Л. Юферовой. Свинцевi хмари

Свинцовых туч громада сунет напростец,
Вдруг — гром в небесном апогее!
Мы прямо в дождь под бухканье сердец
Бежим с Пейзажной парковой аллеи.

Наперерез ветрища рвётся шлюз –
Какие вдруг нежданные маневры!
Андреевский - гудит народом - спуск,
Пакуют наспех мастера шедевры.

И мы бежим счастливо и смешно.
Что в грудь дождём - нам все равно и всяко...
И шторка задрожала за  окном,
И подмигнул улыбчивый Булгаков

А вспышки молний скачут по реке…
Тревожно пташка мечется в ненастье.
Но что нам дождь, если рука в руке,
Если года зависли в междучасье.


Оригинал:



Свинцеві хмари сунуть навпростець,
Аж раптом – грім в небеснім апогеї!
А ми у дощ під гупання сердець
Втікаємо з Пейзажної алеї.

Потужний вітер дме напереріз –
Які непередбачені маневри!
Гуде людьми Андріївський узвіз,
Майстри пакують нашвидку шедеври.

Ми біжимо щасливі і смішні,
Що дощ у груди – нам обом однако.
Фіранка затремтіла у вікні –
Підморгує усміхнений Булгаков.

А блискавки стрибають по ріці…
Тривожно й лячно заблукалій птасі…
І що нам дощ, коли рука в руці,
Коли роки зависли в поміжчассі.