Напів жива, напів я мертва,
я вроді є і вроді би нема.
Пуста, порожння, як поверхня, що на ній нема життя.
Душа пуста, серце болі, а очі сповнені вже сліз
і руки опустились долі, я наче тінь.
Ніщо не тішить душу і не гріє, голова сповнена думок:
" чому? За що? І таке інше...
Як далі житиму тепер?
Ти як вампір забрав і випив мою кров.
На пів жива, на пів я мертва,
І далі, що тепер?
Як житти? Куди йти?
Всеодно!
Нема вже усмішки в устах,
Лиш серце обливає болю,
Я тінь і днем і нічю,
Не маю сну тепер, за те що так світились очі, я обнімаю подушку тепер.
Голодна, байдуже, що сонце, дощ, а чи зима.
Усе у тмі, як далі житти,зрозуміти?
Навіщо було все ото?
На пів жива, на пів я мертва....
Т нь
© Copyright: Лариса Кос, 2018
Свидетельство о публикации №118081504962
Свидетельство о публикации №118081504962
Рецензии