Соловей не мiг заснути

До печі тулилась Вальця -
Не до бандуриста.
В нього геть немає шансів,
Щоб її потиснуть.
Бо вона дівча цнотливе,
Знає собі ціну -
І розумна, і вродлива,
Не спішить під сливу.

А роки собі минають
Поміж бузиною,
Парубки їй натякають
На любов весною.
Бо такого як у Вальці
Світ не бачив бюсту,
Не дарма ж кусають пальці
Хлопці із Мінюсту.

Та один таки спромігся, -
Як він її вмовив?
Чи тому що був із міста
І не пас корови?
Цього людям не збагнути,
Хто б не намагався.
Соловей не міг заснути,
Тільки заливався.


Рецензии