Гаряче лiто, наче зiрка, промайнуло...

               

Гаряче літо, наче зірка, промайнуло -
Серпневий ранок позолотив небосхил.
Ще кілька днів і...наче вітром літо сдуло -
Приємний вересень в права свої вступив.

І не дарма його всі кличуть оксамитним -
Він людям спокій в душі страждущі несе,
Та він мені не принесе утіхи, видно -
Жорстока пам'ять уночі мене пасе.

Як тільки сонечко за обрій спати ляже,
Мені від спогадів про тебе не до сну -
Лягаю в ліжко - біль нестерпна серце смаже
Від тих подій, що промайнули в цю весну...

Завжди я мріяв про розмай травневих квітів,
Про щебетання милих серцю солов'їв,
Та, бач, грози, що насувалась, не примітив.
Жахаюсь досі - як такеє я зумів.

Холодні, темні хмари небо затулили,
Сіяли блискавки - предвісники дощу
І почуття твої до мене зливи змили,
Крізь скрегіт грому я твоє "ПРОЩАЙ" не вчув.

Не знало серце, що в коханні так буває -
Любов до милого майнула за дощем...
Я досі в розпачи і біль нестерпно крає
Серце покинуте, в души - невмовний щем...