...Ти пішов до дружини, а я не у розпачі, ні,
і не каюсь, бо я ні у кого нічого не вкрала.
І не може на світі ніхто дорікати мені,
що кохаю тебе, як ніколи іще не кохала.
Ти – розкішний, ти – мужній, ти – світлий не мій чоловік.
Ти – не мій чоловік, про якого скажу: «Бездоганний».
Пощастило мені у короткий жіночий мій вік,
що відвертий зі мною, правдивий, не вводиш в оману,
не вдаєшся до хитрощів, ніби не маєш тепла,
щоб жаліла, зігріла, щоб ніжно загоїла рани...
Саме ти випромінюєш щастя, і я б не змогла
підійматись із іншим до світлого неба кохання...
Як мені повезло, я – нікому, ні слова, навік.
Говорити про щастя – лише на біду наражатись...
Бездоганний і світлий ти мій і не мій чоловік,
буду, вдячна, тебе до останньої миті кохати...
Ти пiшов до дружини, а я не у розпачi, нi
© Copyright: Миклош Форма, 2018
Свидетельство о публикации №118081403545
Свидетельство о публикации №118081403545
Рецензии